Матеріали для проведення виховних хаходів до Дня Гідності і Свободи
Використання візуалізації на уроках історії
Скрайбінг на уроках
Скрайбінг (з англійської
scribe - робити екскіз, нарис) – це метод розповіді чи пояснення, який
супроводжується графічною ілюстрацією головного змісту сказаного. Виходить
свого роду ефект паралельного наслідування, тобто ми слухаємо розповідь про
щось і одночасно бачимо графічну відповідність почутому.
Головна мета скрайбінгу – допомогти краще опанувати зміст та
запам'ятати сенс нової інформації завдяки залученню візуалізації. Головне
завдання цього прийому – донести інформацію у максимально зрозумілому і
привабливому для слухача форматі.
Тому для створення яскравої картинки залучаються різноманітні типи
зображень – малюнки, піктограми, символи, окремі ключові слова (написи, гасла),
схеми, діаграми тощо.
Головні переваги скрайбінгу:
·
яскравість;
·
лаконічність;
·
інформативність;
·
креативність представлення
інформації.
В ідеалі, дивлячись на
скрайб-візуалізацію, слухач повинен відтворити в пам'яті почуту розповідь хоча
б у загальних рисах.
Різновиди
візуалізації:
Скрайбінг – це не лише короткі
мальовані відео. Практично кожен вчитель практикує унаочнення на уроках,
підкріплюючи пояснення відповідними схемами чи малюнками на дошці. Тому в
залежності від часу відтворення виділяють такі види скрайбінгу:
1.
Скрайбінг-фасілітація – супроподження розповіді схематичними малюнками,
графіками, діаграмами тощо у реальному часі. Такий формат практикується
вчителями на уроках найчастіше.
2.
Відеоскрайбінг – короткі яскраві відеопояснення з певних питань, які
супроводжуються схематичними малюнками, класичним прикладом такої візуалізації
є принцип викладання youtube-каналів «Научпок», «Цікава наука» тощо.
В залежності від форм залучення
наочності виділяють такі різновиди скрайбінгу:
·
мальований (схеми та малюнки
зроблені від руки на будь-якій поверхні);
·
аплікаційний (на фон наклеюються чи
накладаються готові зображення).
·
магнітний (зображення закріплюються
на поверхні за допомогою магнітів);
·
фланелеграфний (готові зображення
чіпляються до ворсистої поверхні за допомогою липучок тощо);
·
3D-скрайбінг (об'ємні малюнки, які
створюються за допомогою 3D-ручки).
Головні
етапи створення скрайбінгу:
Перш ніж приступати до створення
візуалізацій, окресліть головний зміст, який ви плануєте донести до учнів. Це
необхідно аби через надмірну кількість образів не втратився сенс змісту
розповіді. Тому рекомендуємо здійснювати підготовку таким чином:
·
Придумати
ідею. Вона повинна бути зрозумілою і
актуальною.
·
Обрати
спосіб візуалізації. В залежності від мети та
доступних засобів оберіть, яким чином буде зображено головний зміст (малюнок,
аплікація, магніти тощо).
·
Підготувати
сценарій. Необхідно заздалегідь
продумати план розповіді та дібрати відповідне візуальне відтворення до кожного
з етапів.
·
Зробити
заготовки. Якщо заплановане яскраве
представлення у реальному часі, підготуйте відповідні заготовки для здійснення
певного виду скрайбінгу (маркери чи кольорову крейду для мальованого; наліпки,
аплікації, магніти, 3D-ручки для інших видів). Якщо запланований
відеоскрайбінг, оберіть найбільш зручну для вас програму, в якій можна створити
та змонтувати сюжетні складові у єдиний відеоряд.
·
Провести
скрайбінг-сесію або змонтувати відеоролик.
На фінішному етапі необхідно перевірити, що образи в достатній мірі відтворюють
теоретичний зміст, а пояснення вміщується в запланований час.
Інструменти
скрайбінгу:
·
Power Point – програма підготовки та перегляду
презентацій, що є частиною базового пакету Microsoft Office, а також онлайн. За
допомогою цього інструменту можна зробити найпростішу відеоанімацію: анімації
на слайді будуть яскраво доповнювати усну розповідь, що допоможе слідувати
головному принципу скрайбінгу – «эфекту паралельного наслідування».
·
PowToon – англомовний онлайн-сервіс з
набором готових шаблонів і можливістю створення відеопрезентацій. Безкоштовні
можливості сервісу дещо обмежені: за готовим шаблоном можна створити відео до
45 секунд, а без шаблону – до 5 хвилин. Готові проекти можна безпосередньо
завантажувати на YouTube, але безкоштовною версією можна користуватися лише 3
дні після реєстрації.
·
GoAnimate
– англомовний онлайн-сервіс, що дозволяє перетворити презентацію на
мультиплікаційний фільм. Кожен елемент має стандартні налаштування (колір,
розмір) та індивідуальні (настрій персонажа, декомпозиція фону тощо). Сервер
пропонує велику колекцію дій з персонажами, у разі виникнення проблем можна
користуватися підказками. Термін дії безкоштовної версії 14 днів з моменту
реєстрації.
·
Sparkol VideoScribe – безкоштовна програма, яка дозволяє створювати якісні
відеоскрайби. За допомогою цього інтернет-інструменту можна створити власну
відеоанімацію всього за кілька хвилин. В процесі монтажу можна додавати власний
тест, графічні, готові аудіо-файли чи записані з використанням мікрофону,
змінювати фон та шрифти. Також можна вибирати зовнішній вид руки, яка робить
малюнки. До кожного елементу добираються індивідуальні налаштування (час
відтворення, розмір, положення на екрані тощо).
·
Animaker – англомовний інструмент для створення 2D та 3D анімацій,
інфографіки та відеоінфографіки. Програма має широкий ряд можливостей для
роботи з текстовим оформленням. Перевагою цього інтернет-ресурсу є те, що він є
сервісом-хмарою, тобто працювати над своїм проектом можна з будь-якого
комп'ютера з власного акаунту, а створювати анімації до 2 хвилин можна
безкоштовно.
Проектні технології на уроках історії
Історичний
напрям проектної діяльності надзвичайно важливий для інтеграції сучасної молоді
в суспільство, в якому переплітається різний життєвий досвід. Перевагою
подібних проектів є те, що вони можуть здійснюватись і як позаурочна робота з
предмета (у гуртках, на факультативах тощо), і у формі окремого виду учнівської
діяльності
Для українського суспільства, як і
для більшості пострадянських, характерні процеси дистанціювання між
поколіннями, збільшення різниці між цінностями реальними та задекларованими. У
традиціях української сім'ї завжди були допомога дітям у навчанні, обговорення
домашніх завдань, іноді навіть демонстрація власних знань, здобутих багато
років тому. Зміна у програмах навчання шкільних курсів історії, поява нових
підручників часто викликають розгубленість батьків, старшого покоління, адже
вони вивчали зовсім іншу історію. Тому «історичні» проекти не лише можуть
виконати завдання виховання соціальної активності молодих людей, а й наблизити
покоління батьків і дітей одне до одного. Окрім того, історія, що вивчається у
школах, досі ще залишається в більшості випадків історією великих груп людей,
держав, окремих діячів, політичною, економічною, але не історією соціальною,
культурною, історією повсякденності, місце в якій може знайти будь-яка людина.
Запропоновані проекти можуть бути
індивідуальними, індивідуально-груповими, груповими. Для них характерна
камерність, оскільки вони не гучні за результатами. Однак вони корисні з точки
зору виховання поваги до минулого, до історичних артефактів, які можна віднайти
поруч, до людей, чиї імена не завжди присутні у шкільних підручниках. Історія
однієї фотографії, поштової листівки, марки, рекламного оголошення, старого
журналу чи газети може стати поштовхом до серйозної розмови про те, хто й чому
повинен зберігати пам'ять, як важливо цінувати минуле незалежно від сучасної
політичної кон'юнктури.
Учитель, який вибирає для себе
історичний напрям проектної діяльності, має розуміти, що, як і в будь-якій
позаурочній роботі, він має спиратись на найбільш активних і свідомих учнів,
які демонструють стійкий інтерес до історії. Оскільки пропонований вік
учасників коливається від 12-13 до 16-17-ти років, спочатку треба оцінити
можливу складність пошуку інформації та досвід даної групи учнів у проектній
роботі взагалі. Якщо керівник проекту прагне вдосконалити навчальну діяльність
з історії, то такі проекти можна планувати як частину тематичного оцінювання,
домашнє завдання, самостійну роботу, але обов'язково на добровільній основі. Дуже
важливим є залучення батьків та інших дорослих до проекту. Варто тему проекту
обговорити з батьками на батьківських зборах. Таке обговорення створить
додаткову мотивацію в учнів для спільної діяльності.
Структура
освітнього проекту з історії
Ключове
питання: розкриває сутність теми проекту
Змістові
питання: питання над якими конкретно буде проведена робота
Тип
проекту: груповий, індивідуальний…
Вид
проекту: дослідницький, інформаційно-дослідницький…
Тривалість
проекту: термін за який буде реалізовано роботу над проектом
Учасники:
хто приймає участь у проекті
Актуальність проекту: для
чого він проводиться (наприклад: урізноманітнення діяльності учнів, поглиблення
знань…)
Актуальність теми дослідження: чому саме ця тема?
Гіпотеза дослідження: припущення,
приблизні висновки, яких дійдуть учасники проекту
Об’єктом
дослідження: зв'язна
сукупність елементів дійсності (як явищного так і предметного порядку),
вивчення якої становить практичний інтерес для дослідника і науки в цілому.
Предметом дослідження: це теоретичне
відтворення об’єктивної дійсності, тих суттєвих зв’язків та відношень, які
підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є головними, визначальними
для конкретного дослідження
Хронологічні
межі дослідження: період, що досліджується
Мета
навчального проекту: для чого проводиться цей проект
Задачі
проекту: що саме необхідно дослідити, виявити, розглянути,
узагальнити…
Методи
дослідження: аналіз статистичних даних, дослідження
джерел (фотографій, спогадів, документів…), пошукова робота…
Очікувані
результати: що зможуть учні після закінчення
проекту?
Кінцевий
результат: розширення знань з історії, підвищення інтересу до
дослідницької роботи…
Кінцевий
продукт: буклет, стенд, макет, збірка…
Етапи
реалізації проекту: план роботи поетапно. Наприклад:
1.
З’ясування рівня знань з зазначеної теми
(тестування).
2.
Ознайомлення з метою та завданнями
проекту.
3.
Вивчення алгоритму аналізу історичних
джерел.
4.
Обговорення шляхів виконання проекту і
бажаних результатів.
5.
Самостійна робота учнів ( пошук, аналіз,
систематизація інформації, оформлення роботи).
6.
Представлення проекту
7.
Аналіз результатів (круглий стіл). Підбиття
підсумків, оцінювання
ЗАВДАННЯ ДЛЯ УЧНІВ
Конкретні
завдання для кожного учасника проекту (або групи), обов’язково з вказаними
джерелами інформації (де брати
інформацію)
Висновки
До яких висновків дійшли учасники
проекту?
Список
використаної літератури
Як
обирати тему проекту?
Для
адаптації до тих умов, що диктує навчальна програма, у нас відсутні можливості
самостійно обирати тему дослідження, виділити достатню кількість годин на її
опрацювання. Як правило метод проектів використовуємо в системі випереджального
навчання, коли ще задовго до вивчення теми, ми з учнями обираємо проблему,
визначаємо мету, завдання, плануємо етап її дослідження, способи та форми
презентацій результатів. Дуже вдалим би було, щоб тема проекту співпадала або
продовжували теми уроків.
Створення лепбуку на уроці історії
Лепбук ( lapbook) – дослівно з англійської “ наколінна книга”. Це
невелика саморобна інтерактивна папка,
яку дитина може зручно розкласти у себе на колінах і переглянути її зміст.
Лепбук – це
книжка –розкладачка з кишеньками, дверцятами, віконцями, вкладками і рухливими
деталями, в яку вміщено матеріали на певну тему.
Вперше використала лепбуки або
міні-книги американка ТемміДабі у 80-х рр. ХХ ст. для легкого запам’ятовування інформації дітьми. Лепбуки стали фінальним
етапом при вивченні певної теми. Дитина, вивчивши тему, оформлювала отримані
знання у вигляді інтерактивної папки,
куди поміщала все, про що дізналася.
Переваги лепбука:
— Інформаційний;
— багатофункціональний;
— може
використовуватись одночасно групою учнів;
— є
засобом художньо-естетичного розвитку дитини;
— забезпечує
ігрову, пізнавальну, дослідницьку і творчу активність дітей;
— цікава
форма спільної діяльності дорослих і дітей.
Різновиди
тематичних папок:
|
За
призначенням
|
За формою
|
|
— Навчальні;
— Ігрові;
— Вітальні,
святкові;
—
Автобіографічні ( звіт про важливу подію в житті
дитини, похід в цирк, подорож, тощо)
|
— Стандартна
книжка з двома розворотами;
— Папка
з 3- 5 розворотами;
— Книжка
– “гармошка”;
—
Фігурна папка.
|
ІІІ. Практична частина
Що
потрібно, щоб зробити лепбук?
— – картонна папка-основа;
— – звичайний та кольоровийпапір;
— – ножиці;
— – клей-олівець;
— – степлер;
— – скотч;
— – декоративніелементи (за необхідності).
Давайте розробимо лепбук до уроку
історії в 6 класі на тему «Диктатура Гая Юлія Цезаря.
Можна зробити зразок подібного
лепбуку заздалегідь для мотивації учнів. Показати готовий варіант і
запропонувати на уроці виготовити подібний.
Заздалегідь дайте завдання вдома
виготовити папку-основу для лепбуку (із картону А4 формату).
Вдома, вчитель готує гаманці з
написами, які учні на уроці будуть заповнювати. (Основні поняття уроку,
політична діяльність Юлія Цезаря, крилаті вислови Цезаря, цікаві факти про
Клеопатру). А також вчитель роздруковує тематичні картинки.
Етапи
створення лепбуку:
1) На
початку уроку вчитель повідомляє тему уроку, діти підписують обкладинку
лепбуку. Можна додати картинки Давнього Риму періоду, що вивчається
2) Розповідь
вчителя супроводжується знайомством з новими поняттями та заповненням
відповідної кишені
3) Повстання
Спартака – діти вирізають відповідну картинку, шукають інформацію в підручнику
і роблять відповідну розкладку (можна дати завдання учню, який підготує
повідомлення про повстання Спартака, а клас користуючись виступом учня заповнює
розкладку)
4) Прихід
Цезаря до влади – під час вивчення цієї теми, можна заповнювати кишеню з
крилатими висловами.
5) Розділіть
учнів на 2 групи, одні учні, користуючись підручником заповнюють кишеню
політична діяльність Цезаря, інші, користуючись роздрукованими матеріалами (які
підготував вчитель) заповнюють кишеню цікаві факти про Клеопатру. Після чого
групи обмінюються інформацією.
6) На
етапі підведення підсумків можна прикрасити лепбук портретами, та розглянути і приклеїти
приготовані вчителем меми з поданої теми.
Отже, переваги використання лепбуку
на уроках історії:
— сприяє
організації матеріалу по темі, що вивчається в рамках тематичного планування;
— сприяє
оформленню результатів спільної проектної діяльності і може бути формою
представлення підсумкового проекту;
— сприяє
організації індивідуальної та самостійної роботи з дітьми;
— це
прекрасний спосіб подати всю наявну інформацію в компактній формі.
Тренди в освіті
Огляд сучасних освітніх трендів, які
набувають популярності в Україні.
Як організувати цікавий урок? Як
зробити його корисним і водночас таким, щоб його зміст запам'ятався? Як
максимально залучити у навчальний процес новітні технології в умовах браку
коштів на технічне оснащення школи? Як бути зі школярами на одній хвилі в умовах
їх гаджетоорієнтованості?
Ці питання практично щодня постають
перед більшістю сучасних педагогів, які сприймають школу, як невід'ємну частину
свого життя, де вони не тільки навчають, але і навчаються самі у школярів та
разом з ними!
Найбільш важливі навички у ХХІ ст.
та відповідні світові освітні тренди
Цьогоріч сучасна українська школа
глобально змінює орієнтири. Змінюються вимоги до рівня знань та вмінь, та
пріоритети навчання. Адже ті задачі, які поставали перед школою, вже не
відповідають вимогам динамічного розвитку суспільства.
В умовах вільного доступу практично
до будь-якої інформації цінність самих знань у світі в цілому дещо зменшується,
поступаючись навичкам реального використання теорії, самонавчання, вмінню
командної взаємодії та креативності мислення!
Отже, якщо узагальнити навички, на
які найбільший попит, то отримуємо такі орієнтири для Української школи:
·
навчальні (творчість,
інноваційність, критичне мислення та вміння взаємодіяти у команді для вирішення
спільної мети);
·
вміння працювати з інформацією (ІКТ,
інформаційна та медіаграмотність);
·
життєві та соціальні навички
(гнучкість та пристосовуваність, ініціатива та самостійність, відповідальність
та лідерство).
Відповідно до попиту на навички, у
світі виникають принципово відмінні тренди в освітньому процесі. Як зазначають
експерти Education Dive, головними світовими трендами сучасної освіти на 2018 рік
є:
1.
Інтегроване навчання, персоналізація
навчальних програм із використанням гаджетів.
2.
Розвиток у межах шкіл креативних та
STEM-майданчиків, широке залучення засобів віртуальної реальності у навчальний
процес.
3.
Письмові завдання поступаються
мультимедійному контенту, який дозволяє більш ефективно оцінити реальні знання
та навички.
4.
Технології не мають витісняти живе
спілкування: онлайн-платформи не можуть повністю замінити досвід роботи в
групі, ігрові завдання та емоційну взаємодію.
В цих умовах найбільш ефективними є
проектні форми навчання. Вони широко використовуються на практиці в багатьох
європейських країнах, а в Україні – тільки-но набирають популярності.
Проектне навчання: зміст та способи реалізації
Проектне навчання – це динамічна форма пізнання, при
якій учні не просто вивчають певні абстрактні відомості щодо влаштування
навколишнього світу, а й безпосередньо випробовують на власному досвіді «як це
працює».
Це дозволяє учням більш усвідомлено та вмотивовано
навчатися, розвивати міждисциплінарні навички і вдосконалювати вміння командної
взаємодії для досягнення спільної мети! Адже, як свідчить піраміда навчання, найбільш ефективний результат можна досягти
лише при безпосередньому залученню учнів у освітній процес.
Проектне навчання може бути використане в межах
будь-якої шкільної дисципліни у широкому діапазоні форм (наприклад, створення лепбуку, здійснення скрайбінгу, зйомка буктрейлеру, створення власного квесту тощо).
Лепбук – це новий прийом для
реалізації проектної діяльності учнів на уроках історії. Цей прийом сприяє
художньо-естетичному розвиткові дитини, забезпечує ігрову, пізнавальну,
дослідницьку і творчу активність учнів. Лепбук є фінальним етапом при вивченні
певної теми. Дитина, вивчивши тему, може оформити отримані знання у вигляді
інтерактивної папки, куди поміщає все,про що дізналася.
Сьогодні відповідно
до теорії поколінь у школах навчаються діти покоління Z. Це школярі
так званого "цифрового" покоління. Вони не люблять читати, а особливо
вчитуватися. Вони звикли дивитися яскраві зображення, відео і читати короткі
прості повідомлення. Щоб навчати таких учнів бажано інформацію візуалізувати.
Вчитель має володіти онлайн-інструментами, які зможуть організувати роботу з
зображеннями. Це дасть можливість мотивувати учнів до навчання і
використовувати на уроках і вдома їх улюблені гаджети. Під час вебінару
розглянемо прості сервіси, які не потребують глибоких спеціальних знань у
вчителів і учнів:
·
Сервіси для створення інтерактивних
зображень, ребусів і онлайн-пазлів, мотиваторів і демотиваторів.
·
Віртуальна дошка для спільної
роботи.
·
Онлайн-програма для створення
“хмаринок” зі слів.
Що таке хмара слів
Хмара слів (хмара тегів, або
зважений список) – це візуальне відтворення списку слів, категорій, міток чи
ярликів на єдиному спільному зображенні. За допомогою хмар слів можна
візуалізувати термінологію з певної теми у більш наочний спосіб. Це сприяє швидкому
запам'ятовуванню інформації.
Залучення цього методу доречне на
уроках з будь-якої навчальної дисципліни.
Можливості використання хмари слів на уроці:
·
в «хмару» можна
"зашифрувати" тему уроку, яку учні повинні визначити;
·
«хмара» може слугувати в якості
опорного конспекту для подачі нового матеріалу чи його узагальнення;
·
можна запропонувати дітям прочитати
в «хмарі» головне питання, на яке необхідно знайти відповідь протягом
уроку;
·
скласти речення або розповідь,
використовуючи якомога більше слів з «хмари»;
·
впізнати твір за текстом;
·
показати «хмару», складену зі слів,
що відповідають темі уроку, і попросити пояснити їх зміст;
·
перетворити нудний текст в цікаву
головоломку;
·
написати зашифровану листівку
героєві твору чи письменнику;
·
зробити "хмарку" підказок
до художнього твору чи оглядової теми;
·
повторити основні поняття теми, що
вивчаєтся.
Комментариев нет:
Отправить комментарий